Ось і все – перші дощі осінні 
Заливають ті дні, коли ми були щасливі… 
Коли я був постійно поруч з тобою – 
Заливає ті дні холодною водою… 
Тихою ходою повертаюсь назад – 
Крізь осінній туман, крізь листопад… 
Назад у весну, назад у літо – 
Там було чим тішитись, було чому радіти… 
Я заради тебе був готовий до всього – 
Всього великого, всього малого… 
Пірнути у море, стрибнути у небо – 
Все тільки для тебе, тільки для тебе!

Не варта добрих слів, 
Не гідна чистих сліз! 
Втікай із моїх снів 
У свій дрімучий ліс! 
Я більше не люблю! – 
Лунає звідусіль… 
Я серце простромлю – 
Я вирву звідти біль!…

Здавалося б все – потрібно забути! 
Щоб більше не бачити, більше не чути! 
Не притуляти, не притискатись! 
Щоб більше ніколи не зустрічатись!…

Відьма вона! – про тебе казали. – 
Що б ти не дав – їй буде замало! 
Та про інше кричало серце шалене – 
Я кохаю тебе, тож іди до мене! 
Життя пролітало в казковому ритмі, 
Сни кольорові, дні колоритні… 
Все потонуло, захлинулось від бруду – 
Ти сипнула отрути, ти вдарила в груди…

Не варта добрих слів, 
Не гідна чистих сліз! 
Втікай із моїх снів 
У свій дрімучий ліс! 
Я більше не люблю! – 
Лунає звідусіль… 
Я серце простромлю – 
Я вирву звідти біль!…