Так, я не сантехнік і не професор. 
Мене лякає слово «процесор». 
Новітніх технологій не розумію, 
Нічого не знаю, нічого не вмію. 
Бо руки мої, немов закарлюки, 
Бо голова не лежить до науки. 
Живу, як живеться, і поки серце б’ється, 
Таким залишуся – мені так здається. 
Зате у мене га… Зате у мене га… 
Зате у мене гарна борода… да!

Борода руда, борода руда!

Так, я такий і не хочу бути іншим! 
Не хочу бути кращим, не хочу бути гіршим! 
Не хочу іти до якоїсь мети – 
Мені й так добре, бо в мене є ти. 
А твої подруги кажуть, що я тобі не пара, 
Що я нечепура, що я нездара! 
Що я ніколи не виб’юся в люди, 
Що путнього з мене нічого не буде! 
Можливо, що так… Можливо, що ні… 
Але тебе все таки приваблює в мені…

Борода руда, борода руда!