Ти мені ніяка – ні перша, ні друга . 
Ти просто дівчина мого друга. 
Ти просто йшла із якимось високим, 
З якимось світлим, блакитнооким. 
А я за тобою не ходив та не стежив, 
Не плів довкола підступних мережив, 
Я тобі не хотів перейти дорогу, 
Я лиш випадково вийшов з-за рогу. 
Ти не стала мені нічого казати, 
Ти не стала крутити, не стала брехати. 
Ти жодних пояснень не захотіла, 
Ти тільки тихенько пробурмотіла…

…Лай-ла-ла-ла-лай… Лайливе слово!

Він мені ніхто – я його навіть не знаю! 
Ми просто зайшли до одного трамваю. 
Я собі зайшов і купив талончик, 
Потім став у куточку – жувати пончик… 
Та мене підштовхнула якась лахудра 
І з пончика мого посипалась пудра! 
Така біла пудра із солодкого цукру 
Йому сипанула на чорну куртку… 
Він заверещав просто несамовито, 
Він був готовий, мабуть, мене вбити! 
Він довго кричав – все йому було мало! 
І в його монолозі переважало…

…Лай-ла-ла-ла-лай… Лайливе слово!

Іноді це просто прояв рівня культури, 
Іноді це навіть слово з літератури, 
Іноді це спосіб скинути напругу, 
Іноді це вияв ставлення до друга… 
Часом ставить нас у боксерську стійку, 
Часом провокує запеклу бійку, 
Часом вражає, часом ображає, 
Але часом ще й дуже допомагає… 
…Лай-ла-ла-ла-лай… Лайливе слово!