Натискаю кнопку, пересмикую замок, 
У страшний коридор роблю свій перший крок. 
Моє вухо чуйне, моє око гостре – 
Мене там чекають безжалісні монстри. 
Ось із-за рогу вискакують двоє – 
Я їх не лякаюсь, я готовий до бою. 
Однакові рухи, однакові рила! 
На мене ідуть ці бридкі гамадрили. 
Вдвох на одного? До цього я звик! 
У мене в руках є важкий дробовик. 
Підходьте, малята, вперед по одному! 
Чи ти помолилася на ніч, Дездемона? 
Бенг! Бенг! Два постріли в серце!… 
Бенг! Бенг! Два постріли в рило!… 
Бенг! Бенг! І нікого немає – 
Один вже сконав, інший – конає…

Ми справжні тигри, ми справжні тигри – 
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!

Заляпаний кров’ю рухаюсь далі. 
Цурупалки плоті на мені, як медалі. 
Знаходжу патрони, покращую зброю – 
І ось я вже знову готовий до бою! 
Готовий в темряві блукати, 
Готовий секрети шукати, 
Готовий ризикувати, 
Готовий стріляти, готовий вбивати… 
А береженого бог береже, 
Мене береже – я зберігся уже. 
Триває життя, триває дозвілля, 
Лишилось докласти останнє зусилля. 
Влітаю в кімнату, тут монстрів багато – 
Стрімко назад і кидаю гранату! 
Усіх ворогів у секторі знищив, 
Тому я переходжу на рівень вище.

Ми справжні тигри, ми справжні тигри – 
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!

Та в певний момент не витримують нерви, 
Нервам потрібна технічна перерва. 
Я видихаюсь, я змучуюсь грати… 
Хапаю до рук найкрутішу гармату 
І спересердя гачу на всі боки, 
Всюди лишаючи ями глибокі. 
Я – руйнівник! Я – смертельна машина!… 
А так, у житті, я звичайний хлопчина…

Ми справжні тигри, ми справжні тигри – 
Ми круто граємо в комп’ютерні ігри!