(Сл. Миколи Вінграновського)

Вас так ніхто не любить. Я один. 
Я вас люблю, як проклятий. До смерті. 
Земля на небі, вечір, щастя, дим, 
Роки і рік, сніги, водою стерті, 
Дивіться, гляньте: мій — то голос ваш: 
Як світиться він тепло на світанні… 
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш, 
Як ліс у грудні свій листок останній.
Вони мені одне лиш: ви і ви… 
Димлять століття, води і народи… 
Моя ви пам'ять степу-ковили, 
Зорі небесний голос і свободи.