Ой у полі рута, рута, на тій руті квітка,
Шануй мене мій миленький, бо ня лиш крихітка.
Як не будеш шанувати, не будеш ня мати,
Бо я тобі не грушечка в саду куштувати.

Бо грушечку покуштуєш та й далі закинеш,
А без неї молодої марно ти загинеш.
Було тобі не рубати зеленого дуба,
Було тобі та й не брати коли-м ти не люба.

Було тобі не рубати зеленого дуба,
Було тобі та й не брати коли-м ти не люба.
Було, милий, не ламати зелену ліщину,
Було, милий, та й не брати молоду дівчину.