Увага! Увага! Небезпечна лаба!
Що за?! Що за?! Що за?! Що за?!
Раз туди, раз туди-сюди!
Так, то є диво – я тримаю мікрофона!
З нього бризкає мова, ніби фарби з балона,
Вилітає, на вуха сідає,
Строкатими барвами по тусі гуляє.
Дубасить тусу, вуха розриває тонни кіловатів.
Повітря жбурляє мої літери
І тобі не вийти,
Замикає в коло і нема де себе діти.
Що?! Нема де себе діти!
Що?! Моя мова строката!
Що?! Нема де себе вкрити!
Що?!
Моя мова строката триває досі.
Немає місця прозі, є тільки мова строката.
Вона на риму багата,
Спрямова на... на змогу керувати.
Може брати, тримати та не відпускати,
Дивні речі з людом виробляти.
Тож сила у слові, а слова – це речення,
Рахуй кожну літеру та перевага забезпечена.
В мене є ще декілька слів,
Я скажу їх просто зараз:

Крутіших за нас немає,
Хай муза на шмаття розриває.
Тремтячими руками мікрофона стискаю,
Гукаю: де ви є, де ви є?!
Крутіших за нас немає,
Хай-хай музика на бій викликає
Тремтячими руками мікрофона стискаю,
Гукаю: де ви є, де ви є?!

Фейдери на повну! Гаца, гаца, гаца!
Добре чути звуки різні – вухами намацав.
Клацав пащекою, рот не закривався,
Говорив, балакав, поки не зламався.
Файно, струйово чутно мою мову,
До кожного дійде і прийде до мене знову.
Бумеранги кидаю, то є мої тексти,
Нелегкая доля моя – слова у маси нести.
То направо – наліво!
То направо – наліво!
То направо – наліво падає словесна злива,
Накриває, долає, великих розмірів сягає.
Сила слова нездоланная
Бряцає, стукоче... Децебели грають гарно
Усюди, де тільки мають бути люди –
Модні, круті, веселі незануди.
Мікрофона рученятами стисну
Знову зачитаю злісно!
В мене є ще декілька слів,
Я скажу їх просто зараз:

Будьмо! Раз туди, раз туди-сюди!
Будемо лабати, будемо читати, будемо!
Будьмо! Тільки раз! Ха! Тільки раз!
Будемо лабати, будемо, будемо!
Я кажу:
Будьмо! Раз туди, раз туди-сюди!
Будемо лабати, будемо читати, будемо!
Будьмо! Тільки раз! Ха! Тільки раз!
Будемо лабати, будемо, будемо!