Парфуми… Обличчя… Вечірки… Танці… 
Шопінги… Допінги… Коханки… Коханці… 
Зустрічі, справи – рух броунівський… 
Зовнішні прояви, внутрішні утиски… 
Та як тільки ти втомилася від штучних емоцій, 
Від негативу надмірних порцій, 
Коли не витримуєш хаосу й тиску – 
Втікаєш куди? До мене, звісно!

Бо я – твій джигун, я – твій ангел… 
Я – твій джигун, я – твій ангел… 
Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! 
Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел!

Я виробляю ферменти щастя, 
Я тебе тішу, мов кішку лащу. 
Моя правда гірка, мої жарти зубасті, 
Але ти не маєш нічого кращого… 
…Ти, наче в пастці, 
Але я не дам тобі впасти – 
Ховаю в затишних обіймах, напуваю гарячим чаєм, 
Вмикаю музику, телефон відключаю… 
Шукають друзі, шукають знайомі, 
А ти причаїлася в моєму тихому домі. 
Тут все для тебе, це твоя фортеця – 
У ній страх розвіється, журба зіллється!

Тут я – твій джигун, я – твій ангел… 
Я – твій джигун, я – твій ангел… 
Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! 
Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел!

Я ні про що тебе не питаю – 
Ти й так зі мною максимально відкрита! 
Я теплом тебе огортаю 
І ти засинаєш, сльозами вмита…

Я – твій джигун, я – твій ангел… 
Я – твій джигун, я – твій ангел… 
Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел! 
Я – твій дж…ангел! Я – твій дж…ангел!

Я вже не зможу змінитись на інше 
І ти не зіграєш інакшої ролі! 
Я ніколи тебе не залишу, 
Ми не втечемо від власної долі…