Ти не маєш довкола свічадонька жодного,
Де б не мала себе чужої.
Пошукай собі інших плес,
Щоб надивитись на себе
Лиши для мене в магнітофоні
Пісеньку про своє залишання.
Свій біг зачавши жартома
Втечи таки насправді.

Піщаним берегом побіжи опівночі,
Нехай аж до ранку тутешня вода
Доганяє тебе руслом,
Нехай біжить попереду сріблястий окунь
І шматочком місяця дорогу воді освітлює,
Дорогу воді освітлює.

Тобі услід не дивитимусь,
Лише листопадово очі заплющу.
Я цього не побачу, як листочки слідів
Опадуть із гіляччя стежок.
Сяде навпроти зозуля німа,
В неї від літа іній на дзьобі.
Дам їй погортати торішній гербарій,
Що його назбирали вітер і ти,
Вітер і ти. (3)