Лечу до тебе турманом через моря і дні,
Впаду із неба тугою, а ти смієшся – “Ні…”
Я зіркою безсонною цвіту на кружині,
Свічу у вікна соняхом, а ти смієшся – “Ні…”

Приспів:
Згадай востаннє наші зустрічання,
Місячне вінчання, трепетні слова.
Невже на стежці вірного кохання
Поросло мовчання, наче сон-трава?

Тоді прилину лебедем і скрикну на стерні,
Впаду до тебе леготом, а ти говориш – “Ні…”
А я заплачу річкою в гіркому полині,
Вже й пересохла з відчаю, а ти говориш – “Ні…”

Приспів.

Тоді віддам я вітрові свій розпач і оддчай
І прошепчу зневірено на цілий світ: “Прощай…”
Злечу у небо турманом востаннє на біду,
Впаду, мов камінь тугою, а ти зітхнеш – “Я жду…”

Приспів.