Розрослася ліщинонька густо,
По ній жовтий цвіт.
Розбилося в миленької люстро
На дванадцять літ.
Підоймила ліщинонька вгору
Зелене гілля.
Зажурилась мила, що не скоро
В неї весілля.

Приспів:
Не сип, мила, скла,
Ой, не сип, мила, скла під червоную рожу,
Бо до неї я,
Бо до неї я приступити не зможу.
Не сип, мила, скла,
Ой, не сип, мила, скла да й під рожу під ружу,
Бо з неї квіток,
Бо з неї квіток я зірвати не здужу.

Зародила ліщинонька рясно –
Злото, не горіх!
Здогадалась дівчинонька вчасно,
Що любов – не гріх.
Потихеньку трясу ліщиною –
Мила зо мною…
По горішки пішов з дівчиною –
Верну з жоною!

Приспів.