Квітка життя стала отрутою...
Були ж усім, стали забутими...

Чому все отак?..
Не хотіли ж зупинитись...
Єдине молю –
Годі мені снитись!

Полетіли, наче круки!
Від усіх, лиш візьми мою руку!
Утечемо, поглянь у вічі,
Бо ти і є моя вічність!

Ну полетіли, наче круки!
Від усіх, лиш візьми мою руку!
Утечемо, поглянь у вічі,
Бо ти і є моя вічність!
І є моя вічність!
Лиш візьми мою руку...