Виграють зорі пророчі,
В лісі тіні-поторочі...
Чорний ворон примружує очі –
Йде орда протиночі.
Вона палить моє серце,
Вона труїть мою душу.
То ж за край рідний стати я мушу
У кривавому герці!

Горить село, тремтить душа,
Відтята в сестри коса.
Батьківське поле, рідний край
Стоптала люта орда.
О, Боже Правий! В бій благослови!
За землю рідну, за свободу!

Затремтіла в небі чорна хмара,
Громом покотив Холодний Яр.
По Вкраїні йде війна народна,
Про яку колись співав Кобзар.

Дніпром Зелений, лісом Струк,
Блакитний степом іде.
Сміється Гризло,
А Василь свинцем рогатих пече.
О, діду рідний! В бій благословіть!
За землю рідну, за свободу!

Не плач, кохана, між боїв
Я все ж зустріну тебе.
Нас рідне поле освятить,
Коли зіллємось в одне.
І нове зерня воя проросте
За землю рідну, за свободу!

Виграють зорі пророчі,
В лісі тіні-поторочі...
Залишенець заплющує очі –
Ще зійде день після ночі.