Ще роса з житів не спала,
Ми взяли бруски й клепала
І з зорі, і з зорі
Гострим коси, в ручку йдем,
Колос під ноги кладем –
До зорі, до зорі!

Пройдем гони, другі й треті,
А жита як очерети –
Не проб’єм, не пробєм.
Тягнем коси – так блищать,
Вдарим в жито – аж бряжчать,
Ми все йдемо, ми все йдем!

Жовте жито переспіло,
Тим і спину надломило –
Аж болить, аж болить.
Нуте ж, нуте, косарі,
Недалеко до зорі, –
Потягніть! Потягніть!

День заходе, сонце сяде,
Кашовар таган наваре
Над огнем, над огнем.
Сядем ми до казана,
Поїмо куліш до дна
Й оддихнем, оддихнем.

На покоси впали роси,
Не бряжчать об жито коси
На ланах, на ланах.
І до ранньої зорі
Позаснули косарі
На стернях, на стернях.