Листопад – печальне диво, це журба дерев.
Знову осінь у полон серця бере.
Так буває, опадає листя восени,
Так ранком опадають наші сни.

Тихо сльози опадають, тихо йде любов.
Мовчання – вирок більшості розмов.
Опадають наші роки тихо в сон-траву,
Я сни колишні бачу наяву.

Приспів:
Листопад загублених надій,
Неставшихся подій,
І нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад по осені пустий,
Його давно покинув ти,
І заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання – я прощаю все.
Нас доля, наче листя, рознесе.
Не кидай на вітер слово – птахом полетить
У неба бірюзового блакить.

Приспів

Осінь серце полонила, та не назавжди,
Про листопад колись згадаєш ти.
Як журилися дерева в розставання час,
Як осінь раптом розлучила нас.