Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай!
Ти, конику вороненький, неси та гуляй!"
"Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче,
Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!".

Приспів:
Лучше було б, лучше було б не ходить,
Лучше було б, лучше було б не любить,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать. 

Вийшла, руки заломивши і тяженько заплакавши:
"Як ти ж мене покидаєш, тільки подумай!"
"Білих ручок не ламай, ясних очей не стирай,
Мене з війни із славою к собі ожидай".

Приспів

"Не хочу я нікого, тільки тебе одного,
Ти здоров будь, мій миленький, а все пропадай".
Свиснув козак на коня: "Оставайся здорова!
Як не згину, то вернуся через три года!"