Їхав козак за Дунай,
Казав : "Дівчино, прощай!".
Ти, мій конику, вороненький
Скачи та гуляй.
Стій, стій, козаче!
Твоя дівчина плаче.
Як ти її покидаєш?
Тільки подумай...

Прийшла, ручки заламавши
І тяженько заплакавши
Як ти мене покидаєш?
Тільки подумай...
Білих ручок не ламай,
Білих ніжок не збивай,
Як не вб'ють, то повернуся.
Тільки подумай...

Не хочу я нікого
Тільки тебе одного
Будь здоровенький, миленький,
А все пропадай.
Крикнув, скочив на коня:
"Оставайся здорова!".
Як не вб'ють, то повернуся
Через 3 года.