Побратався сокіл з сизокрилим орлом:
«Ой брате, мій брате, сизокрилий орле,
Покидаю тобі всі розкоші мої.
Всі розкоші мої і діток маленьких,
А сам полечу у чужу сторону,
В чужу сторононьку шукать таланоньку.
Ой як добре буде, то я й оженюся».
Літа сокіл літо, літа і другеє,
А на третє літо сокіл прилітає,
Сокіл прилітає і орла питає:
«Ой брате мій, брате, сизокрилий орле,
Де ж подівав ти всі розкоші мої,
Де ж подівав ти мої малі діти?»
«Твої розкоші у огні згоріли,
Твої малі діти у гай полетіли;
Сіли твої діти на високім древі,
На якому древі — на колькому терні.
І їхали пани із чужої країни,
Древо ізрубали, соколят забрали,
Невірному царю гостинця подали».
«Бодай же тії пани та й не панували,
Що моїх діток в чужий край заслали!»