Ой у неділю ранесенько до церкви дзвони дзвонять,
А нашого вельможного пана десятчики на панщину гонять:
«Ой годі вам, препогані хлопи, до церкви ходити, —
Ідіть на свого вельможного пана роботу робити!
Ой годі вам, хлопи, до бога молитву засилати, —
Ідіть свойму вельможному пану садочки копати!»
А у того вельможного пана білії онучі, —
Заплакали хлопи, заридали, на панщину йдучи!
А у того вельможного пана хорошії дочки, —
Ходять його хлопи голі, без сорочки!
А у того вельможного пана прехороша пані, —
Ходять хлопи на роботу трохи не безштанні!
Ой як пішли, потягнули чиншовії жони, —
Уклонились вельможному пану у самії ноги:
«Ой пане наш, добродію, пожди нам хоч трохи!»
Продав жито пан вельможний та взяв силу грошей.
Та збудував на утіху будинок хороший;
Та посіяв вельможний пан пшеницю ланами,
Та позганяв на панщину батьків із синами.
Летить крячок над женцями, літаючи, кряче,
За сльозами в пана хлопи і світу не бачать!
Летить крячок над женцями, літаючи, плаче;
Коли ж тії в пана хлопи та долю побачать?