Може це лиш сон, що
сниться Та навколо темна в’язниця.
Обриси втрачають лиця,
Час неначе знову зупинився.
Серед терору нема дороги вгору,
Всі ми актори і ще вчора ролі розписала доля.
Проминають дні, проминають ночі
Я дивлюсь та не бачать очі,
Час відточує ідеальний злочин
В густий отрути розчин.
Дні ці, мов по нитці, відлітають в небо, наче птиці
Ниці люди не цінують це, формуються в руїни ці.
Потрапляють під приціл,
Перетворюються в пил, уламки сил.
Заповнюють пробіл навпіл
Розбивають, стирають.
Всі думки ведуть до суті,
Але їх так важко збагнути,
Коли стоїш в глухому куті,
Бо найгірший злочин коїш ти!

Приспів:
Крізь темні хмари, розжену всі чари.
Докладу усіх зусиль, щоби влучити у ціль.
Серед туману у місці обману,
На перехресті правди і брехні
Заблукали ми у цій грі...

Коли в порожньому залі лунають звуки зів’ялі,
А в оркестровій ямі залишаються лиш ті, хто зайві
Віолончель починає партію моно в гамі,
Мі мінор руйнує це коло, лишається тільки фон.
Невдалі були битви, нездобуті були перемоги відтоді,
Тримаючися моди суд позбавив головної ролі і не дав свободи.
Злочин чи закон, правда чи брехня руйнується думками
Все, на жаль, не сон це, але також не життя.

Приспів

Моя єдина зброя,
Шлях, яким іду з тобою
Не вертаючись назад,
Пролітаю іскрою.
І за стіною чую кроки, що стихають
Ми живемо, доки пам’ятають нас
Поки сили не згасли, обходжу всі пастки,
І залишаючи позаду всі негаразди.
Здається, щось всередині руйнує основну ланку
Та якщо це сон розбуди на світанку.

Приспів