Він клявся, божився,
Що любить її,
Як місяць на небі,
Як зорі ясні.

Дівча не вважало
На гріх той тяжкий,
Сказало: "Козаче,
Ти матір убий.

Ти матір убий,
Занеси у ліси,
А мамине серце
Мені принеси".

Три дні і три ночі
Козак сумував,
На четверту нічку
Серденько дістав.

Прийшов до дівчини,
На порозі став
І мамине серце
Дівчині подав.

"Козаче, козаче,
Що ж ти наробив:
Я пожартувала –
Ти матір убив.

Ти матір убив,
Вона рідна твоя.
Мене ж ти уб’єш,
Тобі я чужа.

Козаче, козаче,
Іди у ліси,
Шукай собі долі
Для своєї краси".

Шуміла ліщина,
Шумів темний гай.
Вродливу дівчину
Козак покохав.