Бісова сила мене полюбила. Бісова сила в хату залетіла. Поруч сідає, спати заважає. Манить рукою, кличе за собою:
«Гей, полетіли.»
«Гей, полетіли.»
«Гей, полетіли. Разом і зі мною.»

Другої ночі спати я не хочу, Знов тая сила у вікно влетіла, В ліжко лягає, мене обіймає, Ніжно лоскоче, на вухо шепоче:
«Дай, поцілую.»
«Дай, поцілую.»
«Дай, поцілую. Хоч один разочок.»

Бісова сила мені дуже мила. Я тую силу майже полюбила. Тож, не втерпіла, як такеє діло. На третю ночку скинула сорочку.
Ой полетіла.
Ой полетіла.
Ой полетіла. Куди не ходила!

Бісова сила мене полонила, Три дні тримала, та не відпускала. Три ночі не спала, з ліжка не вставала. Якби я знала, все б життя літала…

Ой політала.
Ой політала.
Ой політала. З ліжка не вставала.
Ой політала.
Ой політала.
Ой політала. Такого не знала!
Ой політала.
Ой політала...
Ой політала. З ліжка не вставала.
Ой політала.
Ой політала.
Ой політала. Такого не знала!