Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину.
Де покинув карі очі,
Повій, вітре, опівночі.

Повій, вітре, тишком-нишком,
Над рум’яним білим личком.
Над тим личком нахилися,
Чи спить мила – подивися.

Чи спить мила, чи збудилась -
Спитай її, з ким любилась,
З ким любилась, з ким кохалась,
І любити присягалась…

А якщо мене забула,
І другого пригорнула -
То розвійся край долини,
Не вертайся з України!