Десь там шумів очерет по ночі.
Там став хвилями снів
Тихо вербі шепоче:
Ти моя, ти моя, ти моя.
Тільки ти, до останнього подиху.
Десь там впала зоря,
Почувши як став той хлюпоче.
Там місяць по небу блукав
І тихо співав своїй ночі:
Ти моя, ти моя, ти моя.
Тільки ти, до останнього подиху.
І лише, і лише, і лише
Квітка в полі та –
Завжди одна, завжди одна,
Є в неї тільки зорі.
Квітко моя, відчуй вітру крик...
Квітко моя...
Ти моя, ти моя, ти моя.
Тільки ти, до останнього подиху.
|
|