I
Дай мені мікрофон. Я розповім, як
хрум-хрум-хрум чапив кум мій. Було
під Різдво це. Було це давно. Кум був
маленький, чистенький та на той час худенький
Тож, хрум-хрум чапив мій майбутній кум
За кумом – санчата. А тута – дівчата
малекькі, поки що товстенькі, біленькі,
чорненькі, короче – купа дівчат
Та каже ця купа: сишишь ти, паря
Щось харя знайома у тебе. Ти дай
нам санчата. Ми підем кататись
А потім санчата тобі віддамо
О! У відповідь каже їм паря
Тобто мій кум. А харя не лусне!
Мої це санчата. Чекайте, дівчата
на їншого дурня. А я пішов
Та похрумав:
хрум-хрум-хрум та й похрумав кум

II
А час минає, а час минає
Діти зростають. Тож, виріс мій кум
Йде якось лісом, таскає дрова
У сані склада, ногами робить хрум-хрум
Могли б здогадатись, що тим самим лісом
тим самим часом йшов той самий гурт
Тобто та купа дівчаток тепер вже великих,
біленькіх, тоненьких, чорненьких, гарненькіх
Кажуть дівчата: санчата кидай
підемо з нами бо ти такий з вусами
До речі, щось харя знайома. Десь
бачились, зьома. Ми тебе шукаєм давно
О! У відповідь каже їм зьома (Тобто твій кум).
Мені теж ви знайомі.
Йшов під Різдво я маленький на той час худенький
та ледве санчата не втратив з-за вас
Та похрумав:
хрум-хрум-хрум та й похрумав кум

III
На тобі мікрофон. Я розповів, чому
хрум-хрум ще й досі мій кум блудить лісом...