В мене світле волосся, блакитні очі 
І кожна зустрічна жінка мене хоче. 
Хоче доторкнутись, хоче обійняти, 
Хоче мене пристрасно поцілувати. 
Коли я в самих трусах гуляю по пляжу, 
Кожна стежить за мною – 
Дивиться, куди я ляжу. 
Але я до жодної з них не підходжу, 
Я занадто гарний, 
Я цього зробити не можу. 
Та хіба ж спроможна до кохання та краса? 
Та вона ж собою повна, значить – пуста вона. 
І кохання – ілюзія, кохання – ілюзія, 
Кохання – ілюзія, краса – то ілюзія!

А ти м’ясо! 
А я такий апетитний! 
М’ясо! 
А я такий соковитий! 
М’ясо! 
А я такий ароматний! 
Краса – то ілюзія! 
Я такий, я такий!

Ні, ні, ні, ні! 
Я високий брюнет, я кремезний, засмаглий! 
Я до кохання по-справжньому спраглий. 
Я вже майже живу в тренажерному залі, 
Бо хочу, щоб на мене западали кралі. 
В мене біцепси, трицепси, дельти, трапеції, 
А пахну так, неначе щойно запірнув у спеції. 
А ще я частенько в люстерко на себе дивлюся, 
Бо я сам від себе тягнуся… 
Та хіба ж спроможна до кохання та краса? 
Та вона ж собою повна, значить – пуста вона. 
І кохання – ілюзія, кохання – ілюзія, 
Кохання – ілюзія, краса – то ілюзія! 
Покуштуй мене, крихітко! 
Розірви мене ручками! 
Покусай мене зубками! 
Посмокчи мене губками!

А ти м’ясо! 
Бо я такий апетитний! 
А ти м’ясо! 
Бо я такий соковитий! 
Просто м’ясо! 
Бо я такий ароматний! 
Краса – то ілюзія! 
Я такий, я такий!