Слова вириваються  з горла, 
Мене розривають на клапті. 
Я не пручатимусь  довго, 
Якщо ці слова  чогось варті. 
Та хлопці, у  штанях широких, 
В яскравих великих  регланах, 
Кричать, розбиваючи спокій, 
Що реп я  читаю погано. 
Ну, вибачте, я  вам не репер, 
Не вмію читати красиво! 
Я питиму свій “Доктор  Пеппер”, 
Коли ви –  текілу чи пиво! 
В штанах не тримаю волину 
І тачка моя  без прокачки, 
Але я не гнутиму  спину, 
І не ставатиму  рачки! 
Реп-панк!

Емоції рвуться  на волю, 
Емоціям тісно  в підвалі. 
Я не піддамся контролю – 
Всі ваші спроби невдалі! 
Хтось каже –  в мені мало бруду… 
А я кажу –  геть, до холери! 
В лайно я  стрибати не буду – 
В мене інакші манери! 
Мені не збагнути, що панки 
Не можуть бути охайні, 
Чистити зуби зранку, 
А ввечері митися в ванні… 
Я не люблю блювотину, 
Я не нап’юсь  до усрачки… 
І я вже казав  про спину, 
І також казав  про “рачки”… 
Реп-панк!

Та, врешті, яка  різниця, 
Хто кого як називає? 
В когось у носі спиця, 
А в когось її немає! 
Є різні класи  та касти, 
Всіх різні  ведуть дороги… 
Важливо в житті  не впасти – 
Не стати жлобом убогим… 
Реп-панк!