Жує мене журба – спокою нема
То було село, а тепер – ферма
В мене, мов желе, трепетна душа
Мов лимон кисла, від льоду тонша
А лице криве, синє, мов жаба
Трава є – то кайф, а нема – торба
Тільки дав льону, зміняв на коноплю
Сиджу – плюю в фонтан, з меду патрон ліплю
То смоктю дюшес, то жую драже
Насиплю в воду сіль, то буде суп уже
Піду куплю кашне не дуже дешеву
Аж те не мій фасон – злякав на крик сову!

О-ля-ля! Жує мене журба.
О-ля-ля! Мене жує.
О-ля-ля! Жує мене журба.
О-ля-ля! Мене жує.

Як помну картоплю – то буде пюре
То буде пюре, як помну картоплю
Є повна каструля, але усе сире
Аж те усе сире – з'їм повну каструлю!

У шлункові тягар, гуде, мов в улею
Зажурно посиджу, знову в фонтан плюю
Кума теля жене, я око тру до дір
У неї – ото бюст! – травма мені на зір
Покладу я компрес, поб'ю по дереву
То дуже дужий стрес – запурляю в траву
Лізе плюгавий дід, пре, ніби, до мене!
Ляпаса дасть швабра, коли наздожене

О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра.
О-ля-ля! Коли наздожене.
О-ля-ля! Ляпаса дасть швабра.
О-ля-ля! Коли наздожене мене!

Мине моя травма, переляк та нарив
Їм кашу та батон, наспівую мотив
Далі пальто продам, амбари зажену
Валіза при боку – по шосе в далину
Ото поля кордон, погляну на ниву
Душу, немов пітон, а то серпом пожну
Доне моя, на жаль, покину я тебе –
Гірше за ту печаль журба мене шкребе!

О-ля ля! Гірше за ту печаль.
О-ля ля! Журба мене шкребе.
О-ля ля! Гірше за ту печаль.
О-ля ля! Журба мене шкребе... Журба!