На старому тартаку давно роботи немає,
Але музика сюди зараз людей поназбирає!
Приходять хлопці, приходять дівчата,
Приходять тільки ті, хто любить танцювати.
Їздець на дисках накрутив патефон,
Майстер церемоній верещить у мікрофон.
Блимнуло світло і басова діжка
Гупнула гучно – затремтіли ніжки!

На вході працює контроль обличчя,
Бо дженджиків та жужиків сюди ніхто не кличе.
Як маєш літунця – спрямуй сміливо ногу
Або у позахолод, або на танцпідлогу.
Аж ось почалася битва Бі-хлопців,
Бі-хлопці із себе вдають незнайомців.
Такі вже викрутаси виробляють, поганці!
І тепер кожне тіло танцює ламані танці!

Покладіть свої руки в повітря!
Ляпайте свої руки!
Покажіть мені свої очі!
Дайте мені свій голос!

Розлітаються кінцівки на всі сторони світу,
Але що куди летіло – неможливо зрозуміти.
Крутиться, вертиться, хоче упасти,
Але ніхто нікого чомусь не хоче вкрасти!
Не хоче – бо зараз усім не до цього!
Адже потрібно, як слід, понатирати підлогу
Своїми штанцями, кофтинами, капцями.
Натер – значить можеш займатися танцями!

Та я не танцюю, хоч музика грає,
Бо так танцювати в мене вміння немає.
Я рота роззявлю та витріщу очі –
Стою та дивлюся, як танцюють охочі.
Бі-хлопці стрибають, бі-хлопці кружляють
І знов викрутаси свої виробляють.
А ті, що стоять, – ті, пробачте, засланці!
Бо тепер кожне тіло танцює ламані танці!