На видноколі гроняться вже хмари
Спішать громи на віче гомінке.
То ж, не пускаймо снів своїх і марень
У небо опустіле і гірке.
А вчуймо тишу, змучену і теплу,
І упадім на землю спраглу ниць.
Благословім дощу блакитні стебла,
Благословім хвилинність блискавиць,
Благословім дрімотний гомін віча,
Благословім і шепоти, і грім.
Тоді, погляньмо одне одному у вічі
І у зуниці блискавку зловім

На видноколі гроняться вже хмари,
Спішать громи на віче гомінке.
То ж, не пускаймо снів своїх і марень
У небо опустіле і гірке, і нетривке...