Чому ти не віриш моїм очам
І погляд свій рониш долу?
А я сподівалась в розлуці, що нам
Довіра не зрадить ніколи.

Приспів:
Глянь же в очі
І мені ти знов повіриш.
Знай, що серцю
Все вони розкажуть щиро,
Бо в коханні
Очі знають серця мову.
Глянь,
І ти повіриш знову.

Птахи відлітають і їх не спинить, —
Чи можеш ти біль їх збагнути?
Хоч твій погляд — як мить,
Але спогад щемить
В моїм серці, як пісня забута.

Приспів.

Повір цим очам і, як сон, промайне
Той сумнів, що душу бентежить.
За тобою піду, як покличеш мене
У життя, у степ безмежний.

Приспів.