Як ішов я опівночі 
понад тихою водою,
зачерпнув в долоні срібло, 
те що місяць там залишив,
і зробив я з нього перстень.

А як сонце привітало 
мене вранці в квітнім полі,
я знайшов вінок з барвіну, 
недоплетений учора,
і зробив з нього перстень.

Два перстені – то для тебе.
Вибирай, що любиш.
Два перстені – то твій усміх.
А твій усміх – моя згуба.

Два перстені дня і ночі
ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш –
Кинь їх вранці за водою.

Знову осінь нам приносить,
води крона небо просить,
зливи дивних барв казкових
і вітрів віолончель.
Не сумуй за весно-травнем.

Бо мелодію забуту
два перстені нагадають.
Нагадають як забудеш,
не знайдеш і не полюбиш.
Не сумуй за весно-травнем.

Два перстені – то для тебе.
Вибирай, що любиш.
Два перстені – то твій усміх.
А твій усміх – моя згуба.

Два перстені дня і ночі
ти візьми з собою.
Як знайти мене захочеш –
Кинь їх вранці за водою.

За водою…

За водою…