Ми ідем, на дев’ятий день
В нас закінчується вода.
Де не глянеш один пісок,
Завойовує мов орда.
Все навколо і поміж нас,
І стискає на шиї пальці час.

Кожну мить озираюсь я,
Там немає ніхто води.
Із останніх ми сил ідем,
Всі забули чому й куди.
Стільки золота у мішках,
Але правда вже в моїх думках.

Приспів:
Караван, я віддам тобі моє золото,
Бо воно обман.
Ти поведи мене туди,
Де чудодійної води океан.

Ми ідем, на дев’ятий день
В нас закінчуються слова.
Кожен раз той самий міраж,
Тільки тінь кожен раз нова.
Все з’являється поміж нас,
І стискає на шиї пальці час.

Боже мій, я не хочу так,
Дай же сил не здаватися.
Я не бачив куди пішов,
Не хотів зупинятися.
Моє золото у мішках,
Та життя моє в твоїх руках.

Приспів: (2)
Караван, я віддам тобі моє золото,
Бо воно обман.
Ти поведи мене туди,
Де чудодійної води океан.

Караван, забирай назад своє золото,
Бо воно обман.
Ти поведи мене туди,
Де чудодійної води океан.