Скільки розбавлених хвилин
Я забував твоє лице,
Та в дзеркалах нічних вітрин
Ти оживала і це не все -
Ти поселилась в моїх снах,
І приручила мої думки,
І не дозволиш забути як ми...

Сльози ковтали,
Бо добре знали ми,
Все захотіли і все змогли,
І витікали снігами талими,
І заливали всі береги.

Так низько впали,
Але літали ми,
Неба торкалися крилами.
Так низько впали,
Але літали ми!

Сльози ковтали,
Бо добре знали ми,
Все захотіли і все змогли,
Так низько впали,
Але літали,
Але літали, але літали,
Але літали...

Скільки розбавлених хвилин
Я забував твоє лице,
Та в дзеркалах нічних вітрин
Ти оживала...
Так низько впали,
Але літали ми!..