Ой содома, пане-брате, содома, содома!
Нема в мене сніпка жита ні в полі, ні дома.
Було в мене, куме, жито зелене, зелене...
Заїхали вражі пани, забрали від мене.
Було в мене, куме, жито ой скрізь понад річку;
Заїхали вражі пани — забрали на січку.
Ох, пішов я, пане-брате, плати поминати,
А він мене вибив добре та й вигнав із хати.
А що ж маєм, пане-брате, тепера робити?
Іде черга до винниці ввесь тиждень ходити.
Ой пішов я в понеділок, пішов у вівторок,
Аж виїхав пан комісар — дав нагаїв сорок.
Ой ходив я увесь тиждень, ходив до суботи,
Аж виїхав і сам дідич: «Чортма з вас роботи!»
А в неділю дуже рано усі дзвони дзвонять,
Осаули з козаками до винниці гонять.
От думав я, пане-брате: богу помолюся,—
Осаула бере за лоб, б’є києм по ушах.
В чужім селі дзвони дзвонять, а в нашому тихо;
В чужім селі чортма добра, а в нашому лихо.
А нашії осаули знають панську ласку:
З чоловіка деруть штани, а з жінки — запаску.
Ой ходімо, пане-брате, та за круті гори,
Нехай тута виводяться круки та ворони!
Ой ходімо, пане-брате, в степ та в гайдамаки,—
Та дамося, пане-брате, добре панам взнаки!