Ти дзвониш вночі і мовчиш не про мене
Знаєш даремно, я все давно відчула
П’ю мед із вином бережу ті останні сили тіла
Бо твоя любов тягне нас
на дно….

Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже в твоїх очах
Дні останні венецій ти пробачав
Мені все чи це знак
Що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі.

Сніг попелом став знала я не даремно
Пізно і темно, страшно іти кудись одній
Ти будеш мій ще на мить не бажаєш зла напевно
Краще нам піти у свої… Cвіти…

Тільки ти пробачав ту весну
Але байдуже в твоїх очах
Дні останні венецій ти пробачав
Мені все чи це знак
Що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі.

А пробачати було нічого
Я так собі гралась мов дитина
Від щастя і аж до відчаю
Я здогадувалась, що не єдина
Мучила себе протиріччями
Я не знала, що любов назавжди
Буде вічною…

Ти пробачав ту весну
Але байдуже в твоїх очах
Дні останні венецій ти пробачав
Мені все чи це знак
Що поки Всесвіт мовчав
Ти палив мої кораблі.

Ти пробачав
Мене…
Та чому ж болить все на Землі мине,
То ж нехай горить!