Що тобі до моєї печалі?
Що тобі до моєї тривоги?
Тихі човни ще стоять на причалі,
І вода розбирає пороги.
Що тобі до моєї любові?
Що тобі до цієї розлуки?
Якщо на місячному серпові
З’являться знаки й лунають звуки.

Я тримався твоєї тиші,
Тримався за те, що було зі мною,
Але ніжність твоя така невтішна,
І сніги летять над твоєю зимою.
І блукає світло твоїми руками,
І твої сновидіння такі примарні
І коли ти спиш, безнадійно зникають,
Північні птахи в золотому тумані.

Приспів:
Але на всьому буде лежати сніг.
І скільки б я не говорив "прощай",
Вертатись до тебе – все, що я справді міг,
Щоб залишатися довше ніж зазвичай.

І коли ти торкаєшся снів устами,
І коли в твоїх снах проростає втіха,
Темна вода під важкими мостами,
Спиняється невагома і тиха.
Тому що тобі до останніх трамваїв?
Що тобі до моїх освідчень?
Це для нас із тобою так щемко триває
Цей нічний, безкінечний січень.

Приспів:
І хай це тепло зринає і вироста,
І як би ти не любила свій перший сніг,
Я завжди буду лишати твої міста,
Я завжди буду повертатися в них.
Але на всьому буде лежати сніг.
І скільки б я не говорив "прощай",
Вертатись до тебе – все, що я справді міг,
Щоб залишатися довше ніж зазвичай.
Ніж зазвичай... (4)