Вона була як весна,

Що коханням жила,

Ніби сонце, зігрівала

Все навколо - собою.

Як ромашка цвіла,

Як дитина мала,

Так тулилась, до всього,

Що манило красою.

Приспів:

Жаль не знала вона,

Що любові нема.

Що немає кохання,

В твоїм серці тане жаль.

А ти зрадив її, полюбив би і тоді,

Ти побачив, що немає,

Краще в небі і на землі.

Встало сонце чуже,

Стало небо не те,

Ніжне серденько ромашки,

Розбивалось від болю.

Та вона, розцвіте,

І забуде тебе,

Не роби так, як не хочеш,

Щоб зробили з тобою.

Приспів.