Тиха вода, тиха вода, та й лем на Бескиді,
Давно, давно я не была з милим на бесіді.
Рада би я, рада би я ту водицю пити,
Рада би я, рада би я з милим говорити.

Казав милий, казав милий, що мене попросить,
Як на горі, як на горі пшениню покосить.
Він покосив, він покосив, вже й осінь минає,
Він ся женить, він ся женить, а мене лишає.

Бодай тебе, мій миленький, в боці закололо,
Що так скоро твоє серце мене позабуло.
Не забув я, не забув я, лем собі думаю,
Де я з тобов, де я з тобов розмовляти маю.

Не рви, милий, не рви, милий, солодки малини,
Ой, не дури, ой, не дури нараз дві дівчини.
Дві дівчини, дві дівчини – то велика зрада:
Одна плаче, одна плаче – друга тому рада.