Серце в руках згорає в золу,
І душа замерзає у подиху.

Ти наче птах, що крилом промахнув,
Забрала усе, що б нагадало весну.

Сніг у очах тане в дрібну сльозу
І тече живою водою по лицю.

Обличчя в моїх днях, очі в моїх зірках,
А твій голос звучить у моїх снах!

Приспів:
Ти така, як вечір, забираєш сонце.
Ти така, як ранок, забираєш зорі.
Моє серце втопила ти в глибокім морі
Почуттів холодних, наче лід в ополонці.

Серце в руках вже згоріло до тла
І не тремтить вже від подиху душа.

Сонце забрала твоя імла, зорі забрала твоя тьма
Й залишилась лиш сутінків зима.

А сутінки горять вогнями дивними –
То ватри кузень зірок, що не забрала ти!

А ті зорі знімають печать смутку на лиці
І кують сталевий меч з моєї душі!

Приспів:
Я став такий, як вечір, і забрав твоє сонце,
Я став такий, як ранок, і забрав твої зорі,
Твоє серце втоплю я в глибокім морі
Почуттів холодних, наче лід в ополонці.

Твоє серце в моїх руках згорає в золу,
І твоя душа замерза від мого подиху...