Чом сум в твоїх очах
Немов хмариною закрив сині небеса
І хуртовиною літає твоя душа
З них землю снігом засипа

Чому Лютий-Братику ти знову покохав Весну
Лиш її одну ти завжди бачив в своїх снах
Чому ж на яву втікаєш від її тепла

Зійдуть білі сніги як листя проросте
Розквітнеш знову ти чекатимеш мене
Та ти Весно прости іти в даль маю я
Як тільки засніжить тоді повернуся
Та знов тебе нема...

А я покохав Весноньку полюбила й та мене
Та промінням розтопила моє серце крижане
А як би я любий знала що любов така журба
Не кохала б й птахом стала і полетіла б в небеса
Далі від болі в забуття
Тепер болить моя душа як твоя
Та все одно чекаю я

Зійдуть білі сніги як листя проросте
Розквітнеш знову ти чекатимеш мене
Та ти Весно прости іти в даль маю я
Як тільки засніжить тоді повернуся

Зійдуть білі сніги як листя проросте
Розквітнеш знову ти чекатимеш мене
Та ти Весно прости іти в даль маю я
Як тільки засніжить тоді повернуся