Звикнути важко
До болю у скронях,
Втримати тепло
У холодних долонях,
Я знаю про ціну свого життя
І власних слів,
Як добре, що хоч хтось
Мене хоч трохи зрозумів.
Ви можете читати
Між словами та рядками,
В листах своїх ділитися
Чужими почуттями,
І тисячі хвилин
Шукати щастя в пустоті,
В великому коханні
Чи в безглуздому житті.

Сміюся до сліз...
Плачу до сміху...
Сміюся до сліз...
Плачу до сміху...

Вивчити важко,
Де свій, де чужий,
Хоч сам не збагнув ще,
Хто ти такий.
У тебе є світло
І стежка в тунелі,
Та важко знайти
Ці омріяні двері.
Ви бачили мене
І мали змогу мене чути,
Ви дотиком очей могли
Мене в собі відчути.
Чому ми такі різні
І між нами стільки стін,
Невже ви так злякались
Руйнівних солодких змін?

Сміюся до сліз...
Плачу до сміху...
Сміюся до сліз...
Плачу до сміху...