Уявляти твоє запатлане волосся,
Ми вперше цього літа під дощем, здалося,
Босоніж по тротуарах через сонне місто,
Я цілую твої родимки і в серці тісно... Не знаходжу більше слів,
а ти в пітьмі знаходиш
Мої губи, навпомацки пальцем проводиш
По найтонших моїх струнах - вибухаю сонцем,
Світ міліє, коли поруч ти - аби на довше...
Я твій,
я твій зацілований до смерті, Але живий...
Я твій, я твій,
Відпускай мене, тримаючи у космос пустий!.
Ціла ніч попереду, підвіконники й дощ
Нам співають і хочеться відірватись від площ,
І розтанути в краплях в піднебесних краях.
Твої плечі в обіймах моїх, але як Розказати тоб
і як повітря зникає, Коли твій телефон все не відповідає?.
Й де на цілій планеті відшукати те місце,
Де без тебе було б мені добре, та звісно...
Я твій,
я твій зацілований до смерті, Але живий...
Я твій, я твій,
Відпускай мене, тримаючи у космос пустий!.
Я твій,
я твій зацілований до смерті, Але живий...
Я твій, я твій,
Відпускай мене...
Уявляти твої такі турботливі пальці, Коли ти моїх губ ними ніжно то
ркаєшся,
Серед сотень імен твоє на дотик знаю,
Телефонуй частіше,
тут на тебе чекаю.