Не давай йому говорити більше,
Не давай йому говорити ліпше,
Не давай йому... ще крок і тебе нема...
Не давай йому номери телефонів,
Не давай йому, хай до бога дзвонить,
І питає в нього – де ж ти, ну де ж ти живеш...
Не давай йому себе розпізнати,
А то я помру... моя ревність вата
Стане в горлі і его моє стане болем твоїм...

Его моє...
Болем твоїм...

Не тікай коли мене десь зустрічаєш,
Просто посміхнись і не треба чаю,
Хай твоє "привіт" буде щастям моїм на день...
І коли ти з ним ваші спільні проблеми,
Це вже інший світ, ну а що зараз в мене,
Я живу і щодня проклинаю помилки свої...
Не давай йому себе розпізнати,
А то я помру... моя ревність вата
Стане в горлі і его моє стане болем твоїм...

Его моє...
Болем твоїм...

Вся ця лірика слів не турбує до часу,
Поки сам ти не став від поразок нещасним,
І банальність колись стала побутом й святом твоїм...
Але ти зупинись... залиш ці сльози на завтра,
Сьогодні сонячний день і варто щось розпочати
Десь на цих вулицях тихо гуляє щастя твоє...