Думи мої, думи мої, 
Лихо мені з вами! 
Нащо стали на папері 
Сумними рядами?.. 
Чом вас вітер не розвіяв 
В степу, як пилину? 
Чом вас лихо не приспало, 
Як свою дитину?..

Думи мої, думи мої, 
Квіти мої, діти! 
Виростав вас, доглядав вас,— 
Де ж мені вас діти? 
В Україну ідіть, діти! 
В нашу Україну, 
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.

Може, знайдеться дівоче 
Серце, карі очі, 
Що заплачуть на ці думи,— 
Я більше не хочу. 

Одну сльозу з очей карих — 
І пан над панами! 
Думи мої, думи мої, 
Лихо мені з вами!

Там найдете щире серце 
І слово ласкаве, 
Там найдете щиру правду, 
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько, 
Моя Україно, 
Моїх діток нерозумних, 
Як свою дитину.

Квіти мої, діти мої, думи мої привітай
Квіти мої, діти мої, думи мої привітай
Квіти мої, діти мої, думи мої привітай
Квіти мої, діти мої, думи мої привітай

Одну сльозу з очей карих — 
І пан над панами! 
Думи мої, думи мої, 
Лихо мені з вами! х2р