Плакала Маріула
І не хотіла дітей,
Бо була мала.

- Йой, нашо мені діти?
Я би собі, я би далі би
Жила, 
Гуляла,
Я би горя не знала.

Плакала бабуня, 
Плакав дідо, плакав і кіт.
Плакала зима.

- Ой, Земле молодая,
Я піду до твого краю,
Щоб ти мене взяла,
Сховала,
Так, ніби мя нема.

Закрили сніги
Могили звірів в лісі.
І олені стали і голови склали
До ніг Маріули.
Дорогу вказали птахи.
Побитих, потоптаних 
ніг не жаліючи, йшла і знайшла
Колиску з лози.