Знають тебе, знають про нас. 
Ми перев'язані стрічкою. 
Ловиш людей, злови мене хоч раз. 
Бо ж я прикинуся річкою. 

У твоїх руках - час біжить, як вода, розмиває мої береги. 
У твоїх очах - світ, то моя біда, я сама прилетіла сюди. 

Ріками, росами, дрібними сльозами опаду, опаду. 

Мало тебе, малюю на собі твої заплутані лінії. 
Просто дивись і знай, що у душі світ мій здригнувся від повені. 

У твоїх руках - час біжить, як вода, розмиває мої береги. 
У твоїх очах - світ, то моя біда, я сама прилетіла сюди. 

Ріками, росами, дрібними сльозами опаду, опаду. 
Я тобі дякую, стрілися просто ми на біду, на біду... 

Як велика Антарктида, я за мить розтанула. 
Ти вже маєш інші крила. 
Я ж тебе ніколи би не зрадила. 
Я ж тебе ніколи би... 

Я тобі дякую, стрілися просто ми на біду, на біду...