Хмари над лісом пливуть в далину,
Вітер свистить свою пісшо сумну.
Чую в тій бучі забуті слова,
Часу далекого мла вікова.
В річці над лісом тим плесо чорніє.
Млин розвалився, в воді сутенів.
Чую я пісню — тужне голосіння,
Скрізь розлилося таемне зомління.
Що то за тіні? В час опівночі
В небі я бачу заплакані очі.
Хмарами котяться хвилі бліді,
Морщаться кола у темній воді.

30. VII. 1912. 
М. Семенко