Так сумно,
Здається, що нікуди їхати,
Втрачаю час,
Від суму аж важко дихати.
Мобільний мовчить,
Турбують лише оператори.
Вже холодно
І ми дістаєм радіатори.
Сама знову.
Алло! Починай розмову!

Знай, не відпускай!
Стомлений, змучений,
Зовсім не маю сил,
Тільки тримай!
Не відпускай!
В своїх міцних руках
Ти донеси!

Поїзд зупинився,
Тиша здавлює мозок,
Все бісить так,
Втрачає свої домішки розум,
Немає сил,
Я звільнений, втомлений.
Досить!
Ховаюся,
Як я ненавиджу осінь!
Сам засинає,
А сум не відпускає!

Знай, не відпускай!
Стомлений, змучений,
Зовсім не маю сил,
Тільки тримай!
Не відпускай!
В своїх міцних руках
Ти донеси!

Алло! Алло!
Та сум не відпускає нас...

Знай, не відпускай!
Стомлений, змучений,
Зовсім не маю сил,
Тільки тримай!
Не відпускай!
В своїх міцних руках
Ти донеси!