ШАБЛЯ

Днями ясними, ранками сірими 
Їхав козак із міста до вирію. 
Їхав полями, горами, селами - 
Бився зі злими, пив із веселими. 
Йому дівчата всміхалися сонячно, 
Небо зірками світилося по ночі. 
Погляд його був чистим і грізним, 
Кінь його був міцним і залізним. 
приспів:

Шабля - це зброя, 
Шабля - це правда, 
Шабля козацька - це сила і влада! 
Серце - коханій, 
Богу - душа, 
Та коли треба - скажемо: "Ша!" 
Шабля! Шабля! Шабля! 
Шабля! Шабля! Шабля! Ша... 

Вилися степом хмари хвилясті, 
Поля і вітер - таке воно, щастя. 
Він наближався - тремтіли корони 
І розкривались серця, як бутони. 
А коли бачив горе він люте 
І розумів: це остання вже крапля, 
Більше не може, більше не буде, 
В його руці з'являлася шабля! 
приспів (2)